Так як мій
психіатр психолог Світлана зможе прийняти мене аж у четвер, я залишу цю пасту тут.
"Залупа орла без прорізі"
У мами є пес. Він активний і життєрадісний лабрадор, шукач пригод і преколів-недоїдків на вулиці. Декілька днів тому йому виповнилось 2 роки.
Вчорашній деньок видався форс мажорним і наповненим купи невипадкових збігів, лишніми і черговими доказами того, що життя це гівно, але не все гівно - гівно по своїй суті.
Ми пішли вигулюватись на місцеве озеро, через дачний массив.
Так, як погода уже фактично літня - дачники почали займатися своїми дейлі квестами. Наповнили життям, переважно мертвий на протязі року, дачний райончик. Життям і гівном, бо всі люди сруть, а хто каже, шо не сре той сре більше за всіх. А так як гівно не золото, а золото не гівно (спірне твердження) його не зустріти по дорозі і не зїсти, псу, по кличці Філ, було дуже важко, бо він же пес, лабрадор, гурман який не брезгує нічим що хоч якось нагадує вкусняху. Не дійшовши до озера, я вже відчув цей знайомий запах процесу жизні, який пробивався від пса. Зрозумів, так, Макс ти знову проїбався, пес знову наївся і в цьому твій косяк, бо це треба контролити і фукати фукати на нещасну тварину, заложника незрозумілого задуму природи.
Перша година вдома пройшла по дефолту, нормально. А далі почалось, пса почало рвати, ясне діло шо рвати гівном, картина не з приємних, якшо ви не відбитий повністю неадекват, який все життя прожив в підвалі. Рвало гівном і трусило, як останнього нарка, якому замість ески продали побілку зі шкільної стіни і він пустив собі по вені троха совєстського вапна. Було страшно і гидко, більше страшно - бо він гуляв зі мною останній раз і це по всім поняттям мій косяк.
Мама, має полупрофесійні навички лікаря, медсестра, лікар-полупокер я би сказав. Вона колола пса в холку дімідролом, визвонювала знайомих ветеринарів і кожен гуторив різні поради, одна річ була спільна - їхати в клініку. Друг товариш гугл тоже був за клініку. Одна мама, а вона офіційно є хазяйкою і вся відповідальність на ній, лупила лінію чек чек чек в споті в якому треба було пиздячити інста овербет донк олл ін - "Почекай я йому вколола може зараз попустить, він просто зїв забагато гівна". Реально, зараз я слухаю, як хімікат під кодовим поганялом КРІТ прочищає забиту к хуям каналізацію, гівно бореться і бурлить, воно хоче жити.
І так у нас на вході - пес, який ледве стоїть на ногах, блює з періодичністю гівном дачників, з тремором-судорогами такими, шо я уже переставав вірити в то шо він виживе після такого тріпу. 40хв я терпів і слухав оце "давай почекаєм". Вистачить. Берем відповідальність на себе, ігноруєм цей брєд про чекати, ми ж чекаєм і дивимся як він здихає, визиваєм таксу, виносим всі бакси і гривні з дому - летимо в обласний центр, бо тут нема і не буде нічого нормального.
Клініка. Черга, благо мамині
полупокерні полулікарські методити хелпанули і троха відпустили судороги і пес уже не блює і навіть ходить на своїх чотирьох. Аналізи, обстеження, узд, тирипири, капельниця.
Пес виживе.
- Причина в гівні?
- Ні, ви уже другий клієнт-пацієнт за два дні, з вашого Богом забутого провінційного містечка, з отруєнням. Всі симптоми вказують на отруту.
Вашого пса траванули злі недобрі люде, швидче всього він зїв якусь вкусняху в якій були таблетки, якими травлять, шось там від туберкульозу для людей - а чотори-лапим швидка болюча смерть. Вони моментально вбивають печінку і собаки мруть як мухи за декілька годин. Йому нереально повезло, шо він виблював все шо було і отрута не встигла всмоктатись повністю в кишечник. Нереальний лак.....
Гівно врятувало життя псу, не наївся би гівна - отрута яку зїв десь раніше встигла б повністю всмоктатись, не мав би чим блювати і в результаті це було б ггвп для собакена, а для мене ше одна причина для продовження затяжної депресії з нахилами до агресивного суіциду.
Дачники, які какають попри дорогу, врятували пса. Дякую Ісусу, Аллаху, Будді, великому Рандому, не завжди зрозумілим задумам природи. Слава гіменцю.
І велике людське протяжне, як вічність, ДЯКУЮ грамотному ветеринару, ти реально БОГ бо даєш життя. Дякую таксисту, який не сильно бикував і ввійшов в положення ситуації, через те шо маман розлила водичку в салоні, а пес лишив кілограм шерсті на сидіннях. Тепер ти мій бро, і я буду користуватись тільки твоїми послугами таксі, дякую за те шо навіть позвонив 12 годин опісля і поцікавився, як пес.
Я проаналізував за цю ніч всю нашу прогулянку, постарався і згадав всі моменти де ми зупинялись і де Філіп шось находив. Шерлок працював на повну катушку, лишилось тільки перевірити і добути факти причесності, одної парочки уродів. Я знаю, шо ти, чорноволосо сучко, з великими красивими очима боїшся до усрачки собак, і я здивувався шо ти проявила нелогічну ініціативу, коли поклацувала і прицикувала шоб привернути увагу пса. Але ти не поняшилась і навіть обісцялась погладити пьосіка, лиш одним пальчиком, як сикля, доторкнулась до хвоста мого лабчика. Я бачив, шо саме там він шось зжирав в траві біля вас, я знаю шо біля школи люблять травити бродяг. Я відчув, шо тут шось неладне, але не надав тоді належної уваги, бо звик шо люди умиляються і няшаться коли бачать цей 40ка кілограмовий кусочок позитиву. Ви будете першими в списку на чек. Згною без шансів. Ми викарапакались з цьої ситуації, ми живем і будем жити далі. А вам пізда. Клянусь Аллахом, Ісус свідок.
Він спить, а сниться йому не серіл LOST, а ваші кончини.